2020-05-07T17:18:00+03:00 Інтерв’ю 2024-05-18T04:05:46+03:00

Українські Новини

Микола Щуріков: негайна приватизація – єдина можливість зберегти Одеський припортовий завод

Микола Щуріков: негайна приватизація – єдина можливість зберегти Одеський припортовий завод

Одеський припортовий завод - одне з найбільших підприємств хімічної промисловості, яке також є монополістом на українському  ринку по прийому, охолодженню і перегрузці аміаку. Це одне з наймолодших  хімічних підприємств України (перші цехи заводу були запущені в 1978 році), що перебуває у державній власності. І, фактично, половину часу існування заводу його безуспішно намагаються приватизувати. За цей час підприємство переживало як нарощення об'ємів виробництва та економічний підйом  з величезними прибутками, так і повну зупинку виробництва на цілих два роки.

2019-ий рік завод зміг завершити не лише на підйомі виробництва, а й з підняттям заробітної плати працівникам на 26%.

Попри це, наприкінці січня 2020-го, Кабмін змінив керівництво заводу, призначивши замість Сергія Назаренка керівником підприємства Миколу Синицю, компанія якого (торгова марка мережі ресторанів "Два гуся") згадувалася в ЗМІ в контексті ухилення від сплати податків.

Приватизація заводу загальмувала і Фондом державного майна України несподівано був відмінений конкурс на постачання давальницької сировини для заводу на етапі оголошення переможця.

Чим це загрожує заводу та місту Южне, для якого ОПЗ є містоутворюючим підприємством, чому економічно сильний монополіст нарощує борги та що чекає на майже 3 000 працівників заводу - розповів перший заступник директора АТ "ОПЗ" Микола Щуріков.

Шлях довжиною в 26 років 

Скажіть, будь ласка, в чому причина такої тривалої тяганини з приватизацією Одеського припортового заводу?

Справа в тому, що всі рішення, які заважали приватизації, були і продовжують залишатися політичними. У липні 2009 року Фонд державного майна України за підтримки з боку прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко ухвалив рішення про приватизацію заводу шляхом продажу близько 99% акцій. Однак приватизація здійснена не була, оскільки у вересні 2009 Конституційний суд ухвалив рішення про її заборону. 3 грудня 2014 Фонд державного майна України розпочав процес приватизації заводу, виставивши на торги перші 5% акцій заводу, однак 10 грудня 2014 подальші продажі були призупинені. 6 квітня 2015 Кабінет міністрів України прийняв рішення про приватизацію в 2015 році 342 підприємств (серед яких - Одеський припортовий завод). Я ще у 2016 році говорив про те, що потрібно терміново приватизувати підприємство, тому що на ринку склалася ситуація, коли ОПЗ можна було продати за 1 мільярд доларів. Проте, з того часу збігло вже 4 роки, завод досі у державній власності, з липня 2017 по серпень 2019-го підприємство "простоювало" з причин нерентабельності, а зараз - нарощує борги. Хоча потужності заводу і економічна ситуація дає можливість працювати в прибуток, а не в збиток.  В різний час інтерес до приватизації заводу був у багатьох компаній із світовим ім’ям: Yara International, Koch Industries, Kulczyk Investments SA,  IBE Trade, АО "Сибур", Fertiberia, Suhail Bahwan Group  та інших– що є, насамперед, запорукою довіри великого бізнесу до заводу.

Як розвивалась ситуація з приватизацією заводу від 2016 року і до сьогодні?

13 червня 2016 року в газеті "Відомості приватизації" було опубліковано "Інформаційне повідомлення Фонду державного майна України про проведення конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакету акцій АТ "ОПЗ". Стартова ціна пакету становила понад 13 мільярдів гривень або 527 мільйонів доларів США. Конкурс з продажу пакету акцій був намічений на 26 липня 2016 року, але не відбувся у зв’язку з відсутністю попиту на пакет акцій. Те ж саме відбулося наприкінці жовтня. Стартова ціна пакету складала вже лише 5 мільярдів гривень або 202 мільйони доларів (при майже однаковому курсу НБУ - 25 гривень за долар). Конкурс був намічений на 14 грудня, але знову не відбувся через відсутність заявок. У 2017-му році проводилась передприватизаційна підготовка АТ "ОПЗ", інвентаризація та оцінка активів підприємства. Наприкінці лютого 2018-го, Фонд держмайна України переніс аукціон з лютого на травень 2018-го, але конкурс знов не відбувся. У серпні 2018-го Фонд держмайна вибрав радника для продажу АТ "ОПЗ", ним стала компанія Pericles Global Advisory, проте робота радника "відклася" майже на рік через позов "Грант Тортон" та юридичної фірми "Маршаллер і партнери" до ФДМУ. У 2019-му новообраний президент України Володимир Зеленський поставив перед нами завдання -  до вересня 2020 року провести приватизацію заводу. Кілька місяців тривала активна робота, фактично "в дві зміни" і менеджмент заводу щомісячно видавав  радникам по приватизації понад 100 000 сторінок обробленого та відсканованого матеріалу. За цей же час нам вдалося повернути кілька платежів з бюджету по податку на прибуток (після Революції Гідності ОПЗ заплатив державі наперед податків на 15 мільйонів доларів), виграли кілька судів по зниженню в 10 разів штрафних санкцій у НАК "Нафтогаз України" (нагадаю, що борг перед цією компанією виник під час запуску заводу після простою. Постановою Кабінету міністрів, який тоді очолював Володимир Гройсман, ми мали купувати газ незалежно від його ціни. Оскільки 1000 кубів газу коштували на 100 доларів дорожче, ніж, власне, аміак, який ми виробляли, за 5 місяців накопичились величезні борги, бо підприємство працювало собі в збиток. Але за той час ми погасили кредит "Укргазбанку" на 1,5 мільярди гривень  на поповнення оборотних засобів). І ось, коли були "погашені" борги по заробітній платі, і вона навіть збільшена майже на третину в два етапи, (ми, до речі, планували і третій), суди ми виграли, всі документи були підготовлені, а позиції заводу - сильні як ніколи, несподівано змінюється керівництво "ОПЗ", склад наглядової ради і на останньому етапі скасовується результати  публічного конкурсу на відбір давальця для заводу.

Розкажіть, будь ласка, про це детальніше, чому було скасовано конкурс?

Правління АТ "ОПЗ" впродовж другої половини 2019 року напрацювало кілька основних умов та критеріїв залучення великих компаній для участі у конкурсному відборі постачальника давальницької сировини, основними з яких стала - максимальна вартість послуг з переробки давальницької сировини.

Показовим для оцінки ефективності роботи Правління АТ "ОПЗ" стали умови оголошеного на початку лютого 2020 року відкритого конкурсного відбору постачальника давальницької сировини, участь у якому взяли 8 компаній, у тому числі– іноземні компанії. При цьому компанії, які брали участь у конкурсі, не лише повірили, але й кожен із учасників надав гарантійне забезпечення на участь у конкурсі, яке, у разі визнання переможця, залишалось, як забезпечення виконання умов договору, у вигляді грошових коштів, в сумі 1 млн. доларів США, перерахувавши їх на рахунок АТ "ОПЗ".

І що завадило одній з компаній здобути перемогу в конкурсі?

Справа в тому, що у процесі проведення конкурсу, риторика ФДМУ різко змінилась.

Від чітких управлінських дій, направлених на користь АТ "ОПЗ", представниками ФДМУ перейшли до саботажу. Після призначення в.о. голови правління – директора АТ "ОПЗ" Синиці, від учасників конкурсу стали надходити на завод зауваження та вимоги щодо забезпечення конкурентних умов участі учасників у конкурсному відборі. У лютому 2020 року Правління АТ "ОПЗ" провело засідання, на якому обговорило всі зауваження, вимоги та претензії з боку учасників конкурсу, що стосувались зокрема прозорості та ефективних, насамперед, для заводу, умов роботи із новим постачальником давальницької сировини. Більшість членів Правління голосували за прийняття таких змін, розуміючи, що вони призведуть до отримання заводом найбільшого економічного ефекту за результатами конкурсу. Однак, такий протокол засідання Правління так і не був підписаний, і вже у лютому 2020 року новим керівництвом АТ "ОПЗ" навмисно почали створюватись умови для спотворення результатів конкурсу, його можливого оскарження та подальшої відміни.

Що, власне, і сталося.

До другого етапу були допущені компанії: IBE (США), ТОВ "Торговий Дім "Сокар Україна" (Україна), MADDOX SA (Швейцарія), АТ "ДК "Укранафтобуріння" (Україна), ТОВ "ЮГ Газ" (Україна), ТОВ "Агро Газ Трейдінг" (Україна). Під час проведення активної фази конкурсу, коли до заводу було прикуто увагу компаній – учасників конкурсу, з незрозумілих причин ФДМУ починає змінювати склад органу управління АТ "ОПЗ". Так, 2 березня ФДМУ було видано наказ № 378, яким замінено представників акціонера – держави Україна в особі ФДМУ – у складі наглядової ради АТ "ОПЗ": припинено повноваження (відкликано) Владислава Войтенка та Ігоря Рубана та наділено відповідними повноваженнями Людмилу Єсипенко та Олександру  Васильченко.

 5 березня  розпочався другий етап процедури відбору, на якому було відкрито цінові пропозиції учасників та проведено аукціон щодо збільшення ціни, за результатом якого найкращу цінову пропозицію за переробку тони карбаміду надав учасник АТ "ДК "Укрнафтобуріння" - 77 доларів США, аміак – 39,5 доларів США. Однак, Правління АТ "ОПЗ" замість того щоб ухвалити рішення щодо визначення переможця, вирішило зробити перерву до 10 березня, а згодом, наглядова рада АТ "ОПЗ" із незрозумілих причин приймає рішення про відміну конкурсу. В якості причин було названо "економічні ризики" і те, що "нове правління і наглядова рада напрацьовують більш справедливу формулу для конкурсу, щоб це були рівні й справедливі вимоги для всіх, аби виключити можливість якихось неправомірних спекуляцій із зниженням чи завищенням ціни". Водночас, як мені стало відомо, на сьогоднішній час в.о. голови правління Синиця намагається реалізувати непрозорі "схеми роботи" на АТ "ОПЗ" та ввести незрозумілі індикатори ціноутворення, які повернуть на завод корупційні складові, пов’язані із закупівлею природного газу чи продажем готової продукції.

В чому небезпека такої ситуації для заводу?

Коли на підприємство приходить непрофесійний менеджмент - це завжди небезпека, а нове керівництво заводу і технічно, і економічно безграмотне і не має жодного досвіду роботи на керівних посадах в хімічній промисловості. Через відміну результатів конкурсу завод до кінця року недоотримає 16 мільйонів доларів, а це - і втрачена можливість підвищення заробітних плат і покриття ще частини боргів перед НАК "Нафтогазом". В умовах конкуру були передбачені додаткові умови розподілення прибутку та додатково рахувалися ціни  на карбамід. Зараз завершується договір на давальницьку переробку, новий конкурс досі не оголошений, а підприємство продовжує нарощувати борги. Так, 2019 рік, в якому виробництво було відновлено лише в серпні, завод завершив зі збитками в 80-90 млн.грн, а в першому кварталі 2020 , в якому виробничі потужності заводу працювали,  збитки зросли до понад 1,5 мільярда гривень.

Непрозорі схеми та загроза для 33-тисячного міста

Одеський припортовий завод - бюджетоутворююче підприємство для міста Южне. Як на Вашу думку, що буде із заводом і містом, якщо приватизація підприємства не відбудеться найближчим часом?

Місто Южне загалом виникло довкола Одеського припортового заводу. Зараз на підприємстві працює 2 800 людей,  70 % з них - це жителі Южного, Нових Біляр, Сичавки і навколишніх сіл. Люди на заводі працюють сім’ями, цілими династіями. За майже дворічний "простій" підприємства багато людей просто виїхало за кордон на заробітки, оскільки цілі родини втратили єдине джерело доходу. А в умовах пандемії коронавірусу, глобальної економіки "на паузі" та закритих кордонів, у них не буде навіть такої можливості! Голова Фонду Держмайна України в своєму інтерв ю зазначив, що зміна керівництва ОПЗ спрямована на якісну та прозору підготовку до приватизації, оптимізацію та прозорість закупівель, зменшення накладних витрат підприємства, перехід підприємства на власну закупівлю газу та реалізацію мінеральних добрив. Але вийшло все навпаки. Готується не приватизація, а "прихватизація" заводу. На мою думку, підприємство свідомо заганяють у борги і "топлять" некомпетентним менеджментом.

Ви вважаєте, що нове керівництво заводу не справляється зі своїми обов'язками?

Так, і цьому є ряд підтверджень! Я спираюсь лише на факти! Як на мене, подальше затягування приватизації, а особливо - доручення її проведення таким некомпетентним людям, як Синиця і нове правління ОПЗ (з членів наглядової ради фактично  усунули Сергія  Назаренка, мене, Тетяну  Сербіну та Володимира Вакеряка, натомість призначивши Миколу Синицю, Максима Замши, Юрія Северина, Валерія Севастьянова та Валерія Грача) може призвести до справжньої катастрофи. Нагадаю, що жоден з цих "спеціалістів" жодного дня не працював на промислових підприємствах і не має досвіду приватизації підприємств. А ОПЗ -  підприємство хімічної промисловості, стало  "вибухонебезпечною іграшкою" в руках некомпетентних людей. В ЗМІ не раз писали про голову правління підприємства Синицю, як про дуже слабкого керівника, який здатний лише вимивати гроші з підприємства. Ще один "цінний кадр" - це Максим Замша, який менше року прослужив в СБУ і був затриманий своїми ж підлеглими (!) за вимагання коштів і спробу створення рейдерських схем. Згодом був звільнений з правоохоронних органів ніби-то за станом здоров я. Як тільки Замша прийшов на завод, він одразу ж спробував організувати завоз матеріалів без документів і за завищеними цінами.

Я думаю, що наведеного досить, щоб схарактеризувати нове керівництво заводу. Те, що зараз відбувається, разом із постійним збільшенням управлінського штату підприємства (без підвищення ефективності роботи) веде не тільки втрати чи продажу за копійки важливого державного активу (адже борги підприємства безпрецедентно ростуть, а юристи нового керівництва ОПЗ програють суди НАК "Нафтогазу"), а й паралічу  33-тисячного міста, для якого податки від ОПЗ - це левова частка міського бюджету.

Як Ви вважаєте, що варто робити в такій ситуації?

Я завжди принципово і публічно відстоював інтереси як Одеського припортового заводу, так і його колективу. Для того, щоб зберегти і підприємство, і працівників, я офіційно звертався до голови Фонду держмайна України Сенниченка і прошу Президента України Володимира Зеленського та правоохоронні органи звернути увагу на цю ситуацію. Адже, все, про що я розповів, веде до колапсу на заводі і встановлення контролю над заводом невідомими особами. Ця непрозора приватизація більше схожа на рейдерське захоплення підприємства на чолі з заступником голови Фонду держмайна Сергієм Ігнатовським. І ми не маємо права допустити такого розвитку подій.